Сімонс: Тиждень після травми не міг навіть їсти

Нідерландський атакувальний півзахисник лондонського Тоттенгема Хаві Сімонс у гостьовому матчі проти Вулвергемптона в рамках тридцять четвертого туру англійської Прем’єр-ліги зазнав травми хрестоподібної зв’язки й вибув до кінця 2026 року, через що пропустив чемпіонат світу. У останньому інтерв’ю 23-річний виконавець розповів про момент отримання травми та процес відновлення. "Я пам’ятаю, як біг. Це була дія, яку я робив, мабуть, 10 000 разів у своєму житті. Як тільки я хотів пасувати партнеру, суперник вирішив підставитись під мене. Тоді я відчув, як мої ноги немов прибили до землі, але моє тіло продовжувало рух в інший бік. У той момент я сказав собі: "Давай подивимось, чи щось не так, спробуємо підвестись. Я спробував встати і рухатись, але потім відчув, що моє коліно зрушилось із місця й заклинило. Саме тоді я зрозумів, що це все. Лікарі підбігли до мене і й майже одразу сказали: "Хаві, вибач, але це передня хрестоподібна зв'язка". Коли я почув це, я відчув, що все моє тіло розвалилось. Я довго плакав після цього, звичайно, коли проводив час зі своєю родиною. Наступного дня після травми моя мама прийшла до нас додому. Пам'ятаю, як ми сиділи за столом уранці, і я весь час думав, що пропускаю найважливіше: боротьбу свого клубу за уникнення вильоту. Вона сказала мені: "Хаві, зупинись. Усе скінчено. Ти нічого не можеш зробити. Це сталось, ти маєш це прийняти і рухатись далі. У житті все відбувається не просто так, і ти маєш дивитись на це саме так". Вона сказала це, дивлячись мені прямо в очі. Відтоді мій спосіб мислення змінився. Перші чотири дні після травми були найгіршими в моєму житті. Я не міг спати. Я нічого не їв тиждень. Мені було дуже боляче, мене нудило, у мене йшла обертом голова. Це було жахливо. Я б нікому не побажав такого болю. Не знаю, як це відбувається в інших гравців, але в моєму випадку все моє тіло ніби запитувало: "Що відбувається? Мені 23 роки, я ніколи не був поза грою. Такого ніколи раніше не траплялось, чому саме зараз?". Гадаю, саме так відреагував мій організм тоді. Але це минулось. Зараз я дуже щасливий, і я в хорошому настрої. Я зі своєю родиною, і ми наполегливо працювали над моїм поверненням. Вони багато пережили зі мною впродовж останніх десяти тижнів. Але я б сказав, що вже з другого тижня все йшло дуже добре, навіть чудово, ураховуючи всі обставини. На щастя, у мене є підтримка мого клубу, і, бачачи, як реагує моє тіло, я думаю: "Гаразд, тепер ми можемо спробувати щось нове та досягти прогресу в різних моментах". Щоразу, коли я в спортзалі, я думаю, що мені потрібно стати сильнішим та вдосконалюватись. Наявність цієї мотивації щодня справді винагороджує мене. Моя мета після повернення до гри проста — повернути клуб туди, де йому місце, і вигравати трофеї. Це моя головна мета, і вона нікуди не зникне", — заявив нідерландський виконавець.