Вихід Бразилії з ЧС – кінець епохи. Чи зможе Анчелотті перебудувати команду?

Чотири роки тому Бразилія покинула чемпіонат світу в чвертьфіналі, поступившись Хорватії, і мала підстави вважати, що їм не пощастило. Ще за чотири роки до того вони так само вважали себе невдахами після вильоту від Бельгії на тій самій стадії. Цього разу удача не мала жодного стосунку. Норвегія вибила їх у 1/8 фіналу, і цей результат став жорстоким ударом по самолюбству. Це, м’яко кажучи, справжня катастрофа для бразильського футболу. Карло Анчелотті прийняв команду з латкою після розгромної поразки 1:4 від Аргентини в березні минулого року. За 16 матчів на чолі збірної він здобув 10 перемог, тричі зіграв унічию і зазнав трьох поразок. Він витягнув команду, яка до його приходу програла чотири з п’яти відбіркових матчів. Але цього виявилося недостатньо. Бразилія потребує серйозної хірургії — і починати треба з півзахисту, тієї зони, де колись народжувалася магія, креатив і фантазія. Відмова від творчої гри в центрі поля коштувала Бразилії не лише симпатій уболівальників, а й результатів. Те, що норвежці просто переграли їх у пасі — випадок неймовірний для спекотного літнього дня, але цілком закономірний з огляду на структуру команди. Анчелотті опинився в заручниках у Каземіро. Перше, що зробив тренер — повернув ветерана після 18 місяців міжнародного забуття. Каземіро дав команді каркас і звільнив Бруно Гімарайнша, який до свого раннього пропущеного пенальті проти Норвегії (якби ж той гол залетів!) демонстрував дуже гідний рівень. Але вразливість Каземіро на відкритому просторі завжди була проблемою — це стало очевидно вже на другій хвилині, коли норвежці забили, але гол скасували. Бразилія відповіла тим, що сіла глибоко в оборону, дозволила Норвегії катати м’яч і набиратися впевненості. Додайте сюди травму Лукаса Пакети, який вибув у попередньому раунді проти Японії. Анчелотті зізнався, що не має іншого гравця з такими характеристиками. Він випустив Габріела Мартінеллі з «Арсенала», і атака стала майже повністю залежати від швидких прямих випадів. Тренер припустився помилки ще при формуванні заявки — взяти лише п’ять півзахисників було серйозним прорахунком. Коли правий захисник Веслі травмувався в останньому контрольному матчі, Анчелотті скористався шансом, щоб довикликати Едерсона — потенційного новачка «Манчестер Юнайтед». Але якщо тренер заслуговує на критику, то й країна також. Бразилія виробляє стільки флангових нападників, що не знає, куди їх дівати, але якісних півзахисників катастрофічно не вистачає. І нарешті — Неймар. Це виключно на совісті тренера. Публіка шаленіла, вимагаючи його виклику, ігноруючи щотижневі докази, що він уже далеко не той гравець. Анчелотті казав, що Неймар отримає виклик лише за заслуги, що він не братиме травмованих — і порушив обіцяне задля Неймара. У короткому виході проти Шотландії Неймар скидався на гравця, що завершив кар'єру і вийшов на благодійний матч. Те, що Анчелотті випустив його в живій грі на виліт, — просто дивно. Це змусило перекроювати схему. Неймар не мав мобільності, щоб відпрацьовувати назад, тому його поставили центрфорвардом, а Вінісіуса Жуніора та Ендріка відсунули на фланги й глибше — подалі від воріт, саме туди, де вони не мали бути. Це відкрило простір, і Норвегія нарешті почала доставляти м'ячі Ерлінгу Голанду. Йому більше нічого не треба було. Неймар завершив день голом з пенальті. Але його мали вилучити за несамовитий удар — останній каприз перед тим, як назавжди покинути сцену. У свої найкращі роки він був генієм. Але це кінець — як і для багатьох у віковій команді. Після матчу Неймар не приховував: «Я намагався, я намагався... тепер усе! Я почав тут, я тут і закінчую», — сказав він бразильському каналу ge tv, маючи на увазі, що дебютував на тому ж стадіоні в Нью-Джерсі у 2010 році. Анчелотті заперечив: «Я не думаю, що це кінець. Я думаю, це початок нового циклу. Що я можу сказати, що ми можемо і будемо робити — продовжувати наполегливо працювати для збірної, намагатися покращуватися і шукати нові ідеї. Я вважаю, ми зробили хорошу роботу, але це футбол, це спорт. Треба просто прийняти це, прийняти смуток і смак поразки. Я звик до такого, і ми впораємося. Ми використаємо це як паливо для руху вперед».