Футбольний інтелект Мессі перехитрив Англію в півфіналі чемпіонату світу

Англія пишається своєю фізичною готовністю, тож хіба не мали б вони мати перевагу проти 39-річного гравця, який більшу частину часу просто ходить? Але все вийшло зовсім не так. Ліонель Мессі вже не такий атлетичний, як у молодості, однак його футбольний інтелект компенсує втрату фізичних кондицій. Коли Англія через власну втому та тактичні зміни Томаса Тухеля втратила контроль над півфіналом чемпіонату світу, досвідчений Мессі впевнено керував грою, фактично виконуючи роль тренера на полі. У першому таймі англійці намагалися високо пресингувати Аргентину. Вінгери Ентоні Гордон і Морган Роджерс мали завдання тиснути на центральних захисників суперника, розташовуючись так, щоб ускладнити передачі на фланги для воротаря Еміліано Мартінеса та його центрбеків Крістіана Ромеро і Лісандро Мартінеса. Аргентинцям здавалося, що простіше віддавати пас через центр, але таким чином вони потрапляли в пастку. Джуд Беллінгем діяв глибше, ніж очікувалося, пильно опікаючи Енцо Фернандеса. Деклан Райс робив те саме з Алексісом Мак Аллістером, а Елліот Андерсон був приставлений до Мессі. Англія хотіла фізично задавити чинних чемпіонів світу, коли ті намагалися грати в свій фірмовий центральний футбол. Тріо півзахисників Англії спочатку діяло енергійно й успішно стримувало Аргентину. Особливо вирізнявся Андерсон — він гостро вступав у єдиноборства та добре закривав Мессі. Однак Мессі, як і Фернандес із Мак Аллістером, поступово входив у гру. Капітан Аргентини почав опускатися глибше, ставлячи Андерсона перед дилемою: як далеко йти за ним? Його ходяча хода, інструмент великого обману, знову стала в пригоді. Із майже нерухомого стану Мессі раптово оживав, кидаючись до м'яча. Захисникам доводилося реагувати на ці спонтанні рухи, і перевага поступово переходила до Аргентини, особливо коли пресинг англійців почав слабшати через втому. Англія забила на 55-й хвилині зусиллями Ентоні Гордона і тримала перевагу півгодини. Фернандес на 85-й хвилині чудово зрівняв рахунок після того, як Мессі знайшов його біля лінії штрафного майданчика. А Лаутаро Мартінес у компенсований час приніс перемогу ударом головою після навісу Мессі. Між голом Гордона та аргентинським голом у відповідь Англія володіла м'ячем лише 12% часу, через що більшість другого тайму захищалася глибоко. Це перетворилося на протистояння атаки Аргентини та оборони Англії, якій довгий час щастило. Однак аргентинці не зупинялися: Мессі використовував слабкі місця в побудові та індивідуальних звичках гравців, щоб надихнути свою команду на камбек. Після певних успіхів у боротьбі з Мессі на старті, агресивна манера Андерсона стала менш ефективною — Мессі адаптувався на ходу до стилю свого опонента. Більше того, він почав використовувати агресію Андерсона проти нього самого. Мессі тримав м'яч якомога довше, виманюючи 23-річного гравця, а потім переводив його вільним пасом на партнерів, знаючи, що в зоні, яку залишив Андерсон, тепер є простір для атаки. У голі Аргентини Мессі після розіграшу короткого кутового використав готовність Андерсона вступати в єдиноборства. Коли Мессі змістився в центр, Андерсон залишив свою позицію, щоб здвоїтися на восьмиразовому володарі «Золотого м'яча». Мессі хитро затримав пас, віддавши його лише після того, як привернув до себе увагу суперників, що дозволило Фернандесу отримати достатньо простору, щоб підібрати м'яч, обрати ціль і без перешкод пробити по воротах. Англія намагалася заблокувати центр, захищаючи перевагу та не даючи Аргентині грати в свій футбол. Але просторове мислення Мессі та його здатність створювати напругу розірвали оборону суперника. Підсумок: Аргентина знову виходить у фінал чемпіонату світу завдяки незгасному генію свого капітана.