Із Subway - у Лігу чемпіонів: історія нападника, який досі їздить на матчі велосипедом

Шлях Якоба Бергстрема до Ліги чемпіонів не був схожим на звичайну футбольну історію. Його не кликали до юнацьких академій, у 22 він ще грав на аматорському рівні, а після переходу в «М'єльбю» у 2018-му продовжував працювати в Subway, щоб зводити кінці з кінцями. Професійним футболістом він став лише у 24 роки. Тепер він чемпіон Швеції, володар Кубка і автор гола в Лізі чемпіонів. Разом із «М'єльбю» Бергстрем спробує продовжити казку в матчі зі «Слованом», який очолює Яя Туре - переможець Ліги чемпіонів і колишній півзахисник «Манчестер Сіті». У розмові з BBC Sport Бергстрем зізнався, що навіть не мріяв про таке. Коли він прийшов у клуб, команда грала у третьому дивізіоні, і сам факт підписання контракту був для нього величезною подією. Тепер, каже він, усе це здається неймовірним. «М'єльбю» базується в Галлевіку - прибережному селі на півдні Швеції, де мешкає менш ніж тисяча людей. Клуб вважається найсильнішим у лені Блекінге, а минулого сезону на домашні матчі в середньому приходило 5 000 уболівальників. Бергстрем виріс у Карлскруні, за годину їзди на північ, де популярнішими є гандбол та хокей. Після нетривалого періоду в столичному «Юргордені» він повернувся в «М'єльбю» у 2023-му й оселився в Галлевіку з дружиною та двома дітьми. Досі Бергстрем їздить на матчі й тренування на велосипеді. Домашній стадіон «Страндваллен» стоїть за 100 метрів від Балтійського моря, між лісом, кемпінгом і відкритим басейном. Йому подобаються море, пляж і люди, хоча взимку село виглядає майже безлюдним. Уболівальники вважають Бергстрема своїм. Цей нападник, зріст якого 6 футів 3 дюйми, уособлює дух андердога, яким живе весь регіон. Він святкував перед фанатами «Мальме», не звертаючи уваги на пиво, яким його облили, і навіть пожартував, що воно було дуже смачним. А після перемоги над великоміським суперником він узяв мегафон і повів натовп кричалкою. Перший єврокубковий матч «М'єльбю» проти гібралтарського «Лінкольн Ред Імпс» перетворив село на свято. Джазовий гурт зустрічав 3 500 уболівальників, ще 2 300 дивилися гру на великому екрані біля марини - хто з шезлонгами, хто з термоконтейнерами. Бергстрем назвав тіфо неймовірним, а капітан Єспер Густавссон сказав, що в нього були мурашки. Галлевік став другим найменшим селом в історії, яке приймало матч Ліги чемпіонів, поступаючись лише Стреймнесу на Фарерських островах із населенням 321 людина. Густавссон теж є частиною цієї неймовірної історії. Він - останній, хто залишився в команді з часів порятунку від вильоту в четвертий дивізіон і ймовірного банкрутства в останньому турі сезону 2016 року. Тоді він думав, чи не завершити кар'єру. Але не зупинився і тепер живе своєю мрією. Капітан, який виріс за 20 хвилин від Галлевіка, ходив на матчі з батьком, а дебютував у 18 років, веде за собою покоління, яке відмовилося здаватися.