Від депресії після травми в "Челсі" до гри поза лігою в 37 років

Сем Хатчінсон грав у «Челсі» під керівництвом Жозе Моурінью та Карло Анчелотті, забив гол Френку Лемпарду та був у Мюнхені в той історичний вечір, коли вони вперше виграли Лігу чемпіонів у 2012 році. Однак час, який він провів у «Челсі», був «сповнений жалю про те, що могло бути» після хронічної травми коліна, яка ледь не призвела до завершення його кар’єри, не встигнувши належним чином розпочатися. Продукт молодіжної системи Челсі, Хатчінсон був перспективним захисником на периферії першої команди, коли йому діагностували хондральний дефект (діра в правому коліні) після серйозної травми під час резервної гри в Астон Віллі. Приєднавшись до «Челсі» семирічним підлітком, дебютувавши за першу команду в 17 років під керівництвом Моурінью та очоливши збірну Англії на рівні молодіжних 19 років, Хатчінсон прийняв карколомне рішення піти на пенсію у віці 21 року в 2010 році після того, як важко відновився. Настав період депресії для молодого гравця, якого Моурінью визначив як яскраву перспективу. «Я вже грав за першу команду, і Моурінью сказав про мене кілька обнадійливих слів в інтерв’ю», — каже він. «Потім сталася травма, і все розвалилося. Я був дитиною. «Після того, як я вийшов на пенсію, я був у поганому стані з темними думками». Хатчінсон звернувся за допомогою до своєї депресії. «Якщо ви не отримаєте допомоги, ви ніколи не знаєте, наскільки вам погано», — каже він джерелам. «Навіть розповідати цю історію, це як терапія. «Це як у старій приказці: проблема, якою ділишся, — це проблема навпіл. Це правда щодо психічного здоров’я. Якщо ти мовчки страждаєш, це не допоможе». Після лікування в Пріораті та остаточного лікування пошкодженого коліна Хатчінсон завершив кар’єру в грудні 2011 року, щоб знову підписати контракт з «Челсі». Далі було ще більше травм, але, незважаючи на те, що його було обмежено шістьма матчами за старший «Челсі», він зробив повноцінну кар’єру. Хатчінсон провів понад 200 ігор у Чемпіоніпі, особливо за Шеффілд Венсдей, де вболівальники згадують його з теплотою. Окрім виступів за кордоном у Нідерландах з Вітесс Арнем і на Кіпрі з Пафосом, він також виступав за Ноттінгем Форест, Редінг і АФК Вімблдон. Через шістнадцять років після побоювань, що його кар’єра закінчилася назавжди, батько трьох дітей у віці 37 років все ще грає в улюблену гру. Цього літа Хатчінсон підписав дворічний контракт із «Фарнем Тауном», який не входить до ліги, після того, як пережив серйозний страх зі здоров’ям. "Подякуйте нам пізніше, що врятували ваше життя" Понеділок, 26 травня 2025 року. Ця дата залишилася в пам’яті вболівальників AFC Wimbledon після того, як їхня команда виграла підвищення до Першої ліги, перемігши Волсолл на Уемблі у фіналі плей-офф. Переможець Хатчінсона в Грімсбі трьома тижнями раніше забезпечив Донсам вихід у плей-офф. Тоді він цього не знав, але захисник, який став півзахисником, не починав ще одну гру протягом 11 місяців після того, як забив на «Бланделл Парк». «Протягом першого тайму мої груди ставали дедалі сильнішими, і я відчував такий сильний біль», — згадує Хатчінсон про ту гру в Грімсбі. «У мене запаморочилося в голові, а руки почали пітніти. «Я стрімко йшов вниз, але потім наш центральний захисник виграв чудовий удар головою, кіпер перекинув його на штангу, і вона впала на мене, щоб пробити через лінію». У той час як мандрівні вболівальники AFC Wimbledon шалено святкували гол, Хатчінсон почувався настільки погано, що думав лише про те, щоб завершити гру та повернутися додому до своєї дружини та трьох дітей. Проте минуло кілька днів, перш ніж він повернувся до родинного дому в Аскоті. По дорозі назад до Лондона його стан настільки погіршився, що було прийнято рішення направити тренера команди до лікарні в Ноттінгемі, щоб він міг отримати лікування. Після обстеження Хатчінсона швидко перевели до сусіднього кардіологічного відділення. «Мене посадили в машину швидкої допомоги, і я пам’ятаю, як почув блюз і двійки», — згадує він. «Мій рівень крові настільки підскочив, що мені було дуже погано. Пара медиків знали, хто я, тому що я грав за «Ноттінгем Форест» кілька років тому. «Вони сказали: «Ви можете подякувати нам пізніше за те, що ми врятували вам життя». Мені сказали, що у мене серцевий напад». Хатчінсон провів наступні п'ять днів у лікарні та переніс успішну операцію на серці. «Гілка артерії була заблокована на 75%. Мені зробили ангіографію та встановили стент спеціаліст. Єдине, що професор, який доглядав за Томом Лок’єром і Крістіаном Еріксеном, сказав, що моя ситуація не схожа на їхню. «Це була закупорка, і все виправили, дефібриляція не була потрібна