Власник «Галл Сіті» розкрив приголомшливий бюджет у €230 млн – черговий доказ фінансової гегемонії АПЛ

Аджун Іліджали, власник щойно підвищеного в класі «Галл Сіті», публічно озвучив масштаби фінансової могутності клубів англійської Прем’єр-ліги, повідомивши, що його команда має приблизно €230 млн на літні трансфери. За словами Іліджали, близько €150 млн призначені на трансферні виплати, а ще €80–90 млн — на заробітні плати. Загалом це майже £200 млн — сума, яка навіть скромний клуб АПЛ ставить у зовсім іншу економічну лігу порівняно з більшістю європейських команд. «Галл» повернувся до еліти після майже десятирічної перерви, обігравши «Мідлсбро» у драматичному фіналі плей-оф Чемпіоншипу (1:0). Переможний гол на останніх хвилинах забив Олі Макберні. Цей успіх відкрив клубу доступ до найприбутковішого матчу у футболі — орієнтовний дохід від участі в АПЛ протягом двох-трьох років перевищує €200 млн. Іліджали, турецький медіамагнат, визнав, що боротьба за виживання буде важкою. «У нас найменші шанси залишитися в Прем’єр-лізі, і це нормально, — сказав він. — Ми працюємо багато годин, щоб зробити команду якомога сильнішою». Попри значний бюджет, «Галл» поки що витрачає обережно. Єдиним новачком став воротар Джек Батленд, який прийшов з «Рейнджерс» в обмін на Івора Пандура — угода принесла клубу €3,5 млн прибутку. Також клуб продав Кайла Джозефа та Кейсі Палмера за скромні суми. Ці цифри яскраво демонструють прірву між АПЛ та рештою Європи. Для порівняння: «Шальке 04», найбільший німецький клуб, який нещодавно повернувся до Бундесліги, витратив за останні 10 років сумарно €250 млн — лише трохи більше, ніж «Галл» планує витратити за одне літо. Інший приклад — «Брайтон», який готовий заплатити до €58 млн за захисника «Тоттенхема» Луку Вушковича. Лише десять клубів з інших топ-5 ліг Європи коли-небудь витрачали стільки на одного гравця. А «Брайтон» — далеко не гранд. Слова Іліджали — чергове свідчення економічної зверхності АПЛ. Коли клуби з середини таблиці регулярно витрачають більше за історичні європейські бренди, домінування англійців у континентальних турнірах виглядає не трендом, а новою реальністю.